1. Словник української мови в 11 томах

понагортати

ПОНАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Нагорнути багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Люди зразу припали до панського [відібраного у пана] поля, як до води у спеку, понагортали копи, стіжки (Коцюб., II, 1955, 62);

По всьому полю рясніли хустки, жінки вигрібали пирій. Понагортали цілі копиці, підпалювали (Горд., II, 1959, 328);

// безос.

Такого снігу ввалило [навалило], такі кучугури понагортало, що як фортеця стала Вітрова балка (Головко, II, 1957, 329).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понагортати — понагорта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понагортати — -аю, -аєш, док., перех. Нагорнути багато чого-небудь, у багатьох місцях. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понагортати — ПОНАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Нагорнути багато чого-небудь, у багатьох місцях. Люди зразу припали до панського [відібраного у пана] поля, як до води у спеку, понагортали копи, стіжки (М. Словник української мови у 20 томах
  4. понагортати — Понагорта́ти, -та́ю, -єш гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213. Словник української мови Грінченка