1. Словник української мови в 11 томах

понакликати

ПОНАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накли́кати багатьох.

— Оце гарно! Понакликала [Лукина] в садок якихсь волоцюг, приходьків та зайдиголов! (Н.-Лев., III, 1956, 328);

Івась занедужав. Як божевільна ходе Уляна.. Усіх бабок понакликала, і ніхто нічого не врає (Мирний, І, 1954, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понакликати — понаклика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понакликати — -аю, -аєш, док., перех. Накликати багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понакликати — ПОНАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Накли́кати багатьох. – Оце гарно! Понакликала [Лукина] в садок якихсь волоцюг, приходьків та зайдиголов! (І. Нечуй-Левицький); Івась занедужав. Як божевільна ходе [ходить] Уляна .. Усіх бабок понакликала, і ніхто нічого не врає (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. понакликати — Понаклика́ти, -ка́ю, -єш гл. Созвать, назвать (многихъ). Нащо ти так багато людей понакликав? Де ми їх посадимо? Харьк. у. Словник української мови Грінченка