1. Словник української мови в 11 томах

понаправляти

ПОНАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Полагодивши, відремонтувавши, зробити придатним для користування багато чого-небудь.

Чорнявий чоловік старі нерети понапр[авляв] і почав в’язати новий (Вовчок, VI, 1956, 233).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаправляти — понаправля́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. понаправляти — -яю, -яєш, док., перех. 1》 Направити у відрядження, на роботу, військову службу, навчання тощо (про багатьох). 2》 розм. Полагодивши, відремонтувавши, зробити придатним для користування багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаправляти — ПОНАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, розм. Полагодивши, відремонтувавши, зробити придатним для користування багато чого-небудь. Чорнявий чоловік старі нерети понаправляв і почав в'язати новий (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. понаправляти — понаправляти полагодивши, відремонтувавши, зробити придатним для користування (м, ср, ст) ◊ понаправляти ме́трику → метрика ◊ понаправляти фізійомо́рду → фізійоморда ◊ понаправля́ти фронт → фронт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. понаправляти — Понаправля́ти, -ля́ю, -єш гл. То-же, что и направити, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка