понатирати
ПОНАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось.
Понатирала [Марта] тертим угіллям щоки так, що здавалась старою й довгообразою (Н.-Лев., III, 1956, 78).
2. Вичистити до блиску тертям багато чогось.
Понатирати паркет у кімнатах.
3. Пошкодити шкіру тертям у багатьох місцях.
Мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі (Л. Укр., V, 1956, 34).
Понатира́ти мозо́лі́ — те саме, що Нате́рти мозо́лі́ (мозо́лю, мозоля́) (у багатьох місцях, також про багатьох) ( див. натира́ти).
Біла кофтинка на ній теж пітна і пилом прибита, руки ганчірками позав’язувані, — видно, мозолі понатирала (Руд., Остання шабля, 1959, 368).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понатирати — понатира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понатирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось. 2》 Вичистити до блиску тертям багато чогось. 3》 Пошкодити шкіру тертям у багатьох місцях. Понатирати мозолі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понатирати — ПОНАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Натерти чим-небудь багатьох, якусь кількість чогось. Понатирала [Марта] тертим угіллям щоки так, що здавалась старою й довгообразою (І. Нечуй-Левицький). 2. Вичистити до блиску тертям багато чогось. Словник української мови у 20 томах
- понатирати — Понатира́ти, -ра́ю, -ра́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- понатирати — Понатира́ти, -ра́ю, -єш гл. Натереть (во множествѣ). Словник української мови Грінченка