1. Словник української мови в 11 томах

поневолювач

ПОНЕВО́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь.

З глибини серця геніального поета українського народу Тараса Григоровича Шевченка вирвались сповнені священного гніву слова проти німецьких поневолювачів (Корн., Разом із життям, 1950, 124);

Український народ був непримиренним у боротьбі з своїми віковічними поневолювачами (Рильський, III, 1956, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневолювач — понево́лювач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поневолювач — див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. поневолювач — -а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поневолювач — ПОНЕВО́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь. Український народ був непримиренним у боротьбі з своїми віковічними поневолювачами (М. Рильський); В пошуках свободи вони [запорожці] стали в історичних обставинах XVI –XVII ст. Словник української мови у 20 томах