понестись

ПОНЕСТИСЬ, суся, сешся, док.

1. Швидко, нестримно рушити в якомусь напрямку.

Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею, збиваючи густу куряву (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 239);

Сумні дні короткі стали, Розляглись тумани, І пташки за сина море Понеслись стадами (Степан Руданський, Тв., 1959, 79);

Другого дня з’явились радянські танки на шляху і, не заходячи в Гаї, понеслись далі на захід (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 122);

// Піти швидкою, нестримною ходою, побігти.

Та, похнюпившись, тихо пішла [Марта] з хати, а за нею понеслася гнівна мама (Панас Мирний, IV, 1955, 345);

— Стій! Куди ти? — Я не можу балакати з комедіантами, — одрізав він і понісся коридором (Любов Яновська, I, 1959, 435);

// Пуститися у швидкий танок.

— Ну лиш у хрещика або в короля! — Зчеплються руками і мене вхоплять та й понесуться, регочучись, аж земля гуде (Марко Вовчок, I, 1955, 60);

// Почати переміщатися силою вітру, течії.

Вітер війнув. Листя понеслось ізнов — іще вище (Павло Тичина, I, 1957, 236);

// у сполуч. із сл. вітер. Сильно подути, повіяти.

Плине по небу і в хмарки розрісся, Вітер геть-геть через ниви понісся (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 304);

Винирнув вітер з діброви й курними шляхами понісся, наче той кінь, що зірвався й тіка від пожежі (Павло Тичина, I, 1957, 241);

// перен. Почати з’являтися (про думки).

Понесуться гадки в молодій голові, тисячі найдрібніших випадків пригадаються, і стане жаль з ними розставатись (Гнат Хоткевич, I, 1966, 36).

Понестися вихором (як вихор, як вітер):

а) дуже швидко, нестримно побігти.

Івась, як вітер, понісся назад (Панас Мирний, IV, 1955, 17);

б) пуститися у швидкий танок.

Заграли шалений танок, І як вихор ми враз понеслися Всі в вінках із червоних квіток... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 155);

Повбирані панни й паничі танцювали.. Проз неї понеслась, як вихор, панна Броніслава з Ястшембським й повіяла на неї тонкими пахощами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 86).

2. Почати поширюватися в просторі (про звуки), почати звучати, чутися.

Чую, як крізь сон, не дивлячись на сцену,.. Понеслись ніби попід Альпами тихі, романтичні мелодії (Нечуй-Левицький, III, 1956, 312);

Раптом лунко по вечірньому лісі понеслося іржання (Андрій Головко, I, 1957, 370).

3. перен. Почати швидко поширюватися серед людей (про ідеї, чутки і т. ін.).

Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пломенем взялось, Щоб людям серце розтопило, І на Украйні понеслось (Тарас Шевченко, II, 1953, 266);

Кума подала сестрі, сестра сусідці — понісся-полинув той гомін, тая слава лихая світами поміж ворогами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 307).

4. Знестися (про курей, качок, індичок і т. ін.).

Подвір’ям ходять кури й, відшукавши Місця таємні, тихо понесуться (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 11).