1. Словник української мови в 11 томах

пониззя

ПОНИ́ЗЗЯ, я, с. Місцевість уздовж нижньої течії ріки.

Останній, найближчий до Чорного моря населений пункт у пониззі Дунаю — Вилкове (Наука.., 8, 1967, 49);

Вільнолюбні слов’яно-руські підданці, що не терпіли розгнузданої сваволі своїх панів, тікали на пониззя південних річок, у незаймані ліси і степи (Добр., Очак. розмир, 1965, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пониззя — пони́ззя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пониззя — див. НИЗ. Словник синонімів Караванського
  3. пониззя — див. низовина Словник синонімів Вусика
  4. пониззя — [пониз':а] -з':а, р. мн. -из' Орфоепічний словник української мови
  5. пониззя — -я, с. 1》 Нижня частина чого-небудь. 2》 Низька місцевість. 3》 Нижня течія річки, а також місцевість, що прилягає до неї. Дніпрове пониззя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пониззя — ПОНИ́ЗЗЯ, я, с. Місцевість уздовж нижньої течії ріки. Останній, найближчий до Чорного моря населений пункт у пониззі Дунаю – Вилкове (з наук.-попул. літ.); Громи рокочуть десь там на пониззі (Л. Костенко); Пониззя південних річок. Словник української мови у 20 томах