понизов’я
ПОНИЗО́В’Я, я, с. Те саме, що пони́ззя.
І не їх [індусів] вина, що потом-кров’ю Знов залита рідна їх земля, Що палають села в понизов’ ю (Шпорта, Мужність, 1951, 63);
Літо дощове, залило понизов’я, на березі виступила вода (Горд., II, 1959, 195).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me