1. Словник української мови в 11 томах

пообв’язуваний

ПООБВ’Я́ЗУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пообв’́язувати.

Показала [мати] на старого, котрий, пообв’язуваний хустками, лежав на постелі (Фр., VIII, 1952, 170).

2. у знач. прикм. Який обв’язався хустками, рушниками і т. ін.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пообв’язуваний — Пообв’я́зуваний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)