пообривати
ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зірвати все у багатьох місцях.
Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Гр.).
2. Відірвати багато чого-небудь.
Нашим парубкам пики порозбивають [козаки], оселедці пообривають, всі вечорниці розженуть… (Стор., І, 1957, 101).
◊ Пообрива́ти ву́ха — те саме, що Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) (багатьом) ( див. обрива́ти).
— Прийшли, вчіться, грайтеся, а ні, то я вам усім вуха пообриваю (Юхвід, Оля, 1959, 235).
3. розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки).
— Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Мирний, III, 1954, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пообривати — пообрива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пообривати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зірвати все у багатьох місцях. 2》 Відірвати багато чого-небудь. 3》 розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пообривати — ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Зірвати все у багатьох місцях. Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Б. Грінченка). 2. Відірвати багато чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- пообривати — обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Фразеологічний словник української мови
- пообривати — Пообрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Оборвать (во множествѣ). Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали. Черниг. у. Словник української мови Грінченка