1. Словник української мови в 11 томах

поопускати

ПООПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Опустити що-небудь (про багатьох).

Розійшлися [Сергій і Богдан], люто погрожуючи кулаками. Поопускали їх тільки тоді, коли зайшов учитель (Мушк., Чорний хліб, 1960, 75);

// Схилити, звісити донизу що-небудь (про багатьох, багато чого-небудь).

Всі мовчали якось сором’язливо, поопускавши голови (Кучер, Прощай.., 1957, 77);

Вже відчули перші холодні ночі, поопускали свої червоні косички ніжні сальвії (Собко, Справа.., 1959, 173).

Поопуска́ти о́чі — те саме, що Опусти́ти о́чі (про багатьох) ( див. опуска́ти).

А ті троє чи четверо молодиків біля буфету вже не сміялися. Поопускавши очі, поволеньки задкували (Коз., Листи.., 1967, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поопускати — поопуска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поопускати — -аю, -аєш, док., перех. Опустити що-небудь (про багатьох). || Схилити, звісити донизу що-небудь (про багатьох, багато чого-небудь). Поопускати руки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поопускати — ПООПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Опустити що-небудь (про багатьох). Розійшлися [Сергій і Богдан], люто погрожуючи кулаками. Поопускали їх тільки тоді, коли зайшов учитель (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. поопускати — Поопуска́ти, -ка́ю, -єш гл. То-же, что и опустити, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка