попам’ятати

ПОПАМ’ЯТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Добре запам’ятати, згадати не раз.

— Ти що робив, гаспид, стерво!.. Я ж тебе провчу! Попам’ ятаєш ти мене! (Коцюб., І, 1955, 443);

— А хто вас найдужче пограбував, хто забрав у вас останню п’ятчину — я чи спілка! Ви ще попам’ятаєте, хто для вас Іван Руснак і якого він роду! (Круш., Буденний хліб.., 1960, 214);

// Згадати у відповідний момент.

— Попам’ ятаєте мене, скажете, — брехав Яків, якщо між ними не прозойде [відбудеться] яка драма! (Головко, II, 1957, 114).