1. Словник української мови в 11 томах

попеня

ПОПЕНЯ́, я́ти, с., розм.

1. Дитина попа.

Він проклинав у думках і попадю, і цю бісову кухню, і всіх попенят, яких мусила невільниця-Анничка і нагодувати вечерею, і помити за панством усі тарілки й склянки… (Козл., Ю. Крук, 1957, 471).

2. зневажл. Те саме, що піп.

Дехто із співучасників Московського походу залишилися без нагороди.. Адже не з їхньої вини зрадливе боярство обрало на московський трон це попеня… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попеня — попеня́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. попеня — -яти, с., розм. Дитина попа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попеня — ПОПЕНЯ́, ня́ти, с., розм. 1. Дитина попа. Він проклинав у думках і попадю, і цю бісову кухню, і всіх попенят, яких мусила невільниця-Анничка і нагодувати вечерею, і помити за панством усі тарілки й склянки... (П. Козланюк). 2. зневажл. Те саме, що піп. Словник української мови у 20 томах
  4. попеня — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. попеня — Попеня́, -ня́ти с. Ребенокъ попа, священника. Возив попенят у губерню, — у школу, чи що. О. 1862. VIII. 12. Словник української мови Грінченка