1. Словник української мови в 11 томах

попоблукати

ПОПОБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Блукати де-небудь багато разів; блукати тривалий час.

Попоблукав Мамай і по околицях — за дівчатами міської сторожі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 332);

*Образно. Немало було промахів, немало попоблукав [Мурашко] навпомацки в пітьмі… (Гончар, Таврія, 1952, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попоблукати — попоблука́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попоблукати — -аю, -аєш, док., розм. Блукати де-небудь багато разів; блукати тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоблукати — ПОПОБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Блукати де-небудь багато разів; блукати тривалий час. Попоблукав Мамай і по околицях – за дівчатами міської сторожі (О. Ільченко); * Образно. Немало було промахів, немало попоблукав [Мурашко] навпомацки в пітьмі... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах