1. Словник української мови в 11 томах

поповнілий

ПОПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Який поповнів, поповнішав.

Він з надією і опаскою придивлявся до поповнілого стану своєї дружини (Стельмах, II, 1962, 25);

Вона [Любуша] вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті, що майже укриває її поповнілий стан (Коч., II, 1956, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поповнілий — поповні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поповнілий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
  3. поповнілий — -а, -е. Який поповнів, поповнішав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поповнілий — ПОПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Який поповнів, поповнішав. Він з надією і опаскою придивлявся до поповнілого стану своєї дружини (М. Стельмах); Вона [Любуша] вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті, що майже укриває її поповнілий стан (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
  5. поповнілий — ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм. Словник синонімів української мови