попокидати
ПОПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Кидати багато разів, тривалий час.
— Поповозила б ти та попокидала б лопатою оте пісчисько!.. (Л. Укр., III, 1952, 665);
— Я на скирді, а баба снопи з гарби кидає… Попокидай снопів, як вона ось-ось розсиплеться… (Вишня, І, 1956, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попокидати — попоки́дати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попокидати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Кидати багато разів, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попокидати — ПОПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Кидати багато разів, тривалий час. – Поповозила б ти та попокидала б лопатою оте пісчисько!.. (Леся Українка); – Я на скирді, а баба снопи з гарби кидає... Попокидай снопів, як вона ось-ось розсиплеться... (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах