1. Словник української мови в 11 томах

пополамати

ПОПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Ламати багато разів, тривалий час.

◊ Го́лову пополама́ти — інтенсивно думати тривалий час, розв’язуючи щось.

— Та й «одчоти» ваші поплутані. Господи, скільки я голову пополамав, поки до-шпортався в чім діло… (Н.-Лев., III, 1956, 187);

Пополама́ти зу́би об кого-що — зазнати великої поразки.

[Сотник:] Півдня тільки було у нас гармат, А то їх всі на покидьки розбили [вороги] Й пішли на гвалт, та з’їли гарбуза: Об нас собі пополамали зуби! (Стар., Вибр., 1959, 554);

Пополама́ти ру́ки (рук) — переживати, страждати тривалий час; настраждатися дуже.

А то, як вигнала мене свекруха, .. що я пополамала рук!.. (Барв., Опов.., 1902, 483).

2. у сполуч. із сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички.

Щоб стати гідним цієї дівчини, ох, і доведеться йому себе пополамати… (Шовк., Людина.., 1952, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополамати — пополама́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пополамати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Ламати багато разів, тривалий час. Голову пополамати — інтенсивно думати тривалий час, розв'язуючи щось. 2》 у сполуч. зі сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пополамати — ПОПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм. 1. Ламати багато разів, тривалий час. 2. у сполуч. зі сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички. Щоб стати гідним цієї дівчини, ох, і доведеться йому себе пополамати. Словник української мови у 20 томах
  4. пополамати — лама́ти (рідко ломи́ти) (собі́) го́лову над чим, рідше про що і без додатка. 1. Напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в чомусь. Сам собі ламав голову над тим — що ж таки трапилось? (А. Фразеологічний словник української мови
  5. пополамати — Пополама́ти, -ма́ю, -єш гл. Ломать много. Що я попотужила, що я попонудила, що я пополамала рук. Г. Барв. 433. Словник української мови Грінченка