1. Словник української мови в 11 томах

пополоти

ПОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех.

1. Док. до поло́ти.

— Ти б пополола бурячки, Галочко. А я вже й повиполювала (Барв., Опов.., 1902, 5);

Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем — пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231).

2. Полоти якийсь час.

Держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за «те», .. щоб попоїсти хлібця чорного з сіллю; після пополоти на городі (Григ., Вибр., 1959, 324);

— Ото як пополола колись на вгороді, щось у мене у попереці тріснуло, а тепер коле та й коле, так і штрика! Ох! (Вишня, І, 1956, 429).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополоти — пополо́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пополоти — -полю, -полеш, док., перех. 1》 Док. до полоти. 2》 Полоти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пополоти — ПОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., що. 1. Док. до поло́ти. – Ти б пополола бурячки, Галочко. – А я вже й повиполювала (Ганна Барвінок); Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем – пополуднуєм тоді (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
  4. пополоти — ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку... Словник синонімів української мови