попосидіти
ПОПОСИ́ДІТИ, джу, диш, док.
1. Сидіти де-небудь тривалий час.
І попосиділа ж вона під поштою не годину, дожидаючись (Барв., Опов.., 1902, 498).
2. Перебувати де-небудь тривалий час.
[Xрапко:] Нехай же тепер розумний та й на кухні попосидить [Петро]; людської страви попоїсть… (Мирний, V, 1955, 163).
3. Навчатися де-небудь тривалий час.
[Печариця:] В бурсі попосидь літ десять-дванадцять, та от тобі тільки й ходу, що учителем! (Мирний, V, 1955, 146).
4. Бути ув’язненим тривалий час.
Гущу прийняли добре.. — Що, попосидів? — Мовляв, знаєм, за що (Коцюб., II, 1955, 65).
5. над чим. Виконувати яку-небудь складну, копітку роботу тривалий час.
6. на чому, у сполуч. із сл. каша, хліб і т. ін. Харчуватися чим-небудь одним тривалий час.
[Печариця:] А якби вони [студенти] попосиділи дома на гречаній каші, з книшами, а в бурсі — на червивій тарані, то не тієї б заспівали! (Мирний, V, 1955, 146).
Значення в інших словниках
- попосидіти — попоси́діти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- попосидіти — див. сидіти Словник синонімів Вусика
- попосидіти — -джу, -диш, док. 1》 Сидіти де-небудь тривалий час. 2》 Перебувати де-небудь тривалий час. 3》 Навчатися де-небудь тривалий час. 4》 Бути ув'язненим тривалий час. 5》 над чим. Виконувати яку-небудь складну, копітку роботу тривалий час. 6》 на чому, у сполуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попосидіти — ПОПОСИ́ДІТИ, джу, диш, док. 1. Сидіти де-небудь тривалий час. І попосиділа ж вона під поштою не годину, дожидаючись (Ганна Барвінок). 2. Перебувати де-небудь тривалий час. Словник української мови у 20 томах
- попосидіти — Попосидіти, -джу, -диш гл. Посидѣть долго. І попосиділа ж вона під поштою не годину, дожидаючись. Г. Барв. 498. Словник української мови Грінченка