1. Словник української мови в 11 томах

поприганяти

ПОПРИГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПОПРИГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Пригнати кого-небудь (про багатьох); пригнати багатьох.

Радюк виїхав з Журбанів в дорогу на батьківських конях, заїхав до Масюків, перебув день, доки половили коні на степу та поприганяли додому (Н.-Лев., І, 1956, 573);

// Доставити багато чого-небудь по воді.

Ліньки погукували маленькі радимичі, що поприганяли на продаж силу-силенну саморобних човнів (Загреб., Диво, 1968, 97).

ПОПРИГАНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех. Пригнати, припасувати багато чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поприганяти — поприганя́ти 1 дієслово доконаного виду привести кудись — багатьох поприганя́ти 2 дієслово доконаного виду припасувати — багато чогось Орфографічний словник української мови
  2. поприганяти — I -яю, -яєш і попригонити, -ню, -ниш, док., перех. Пригнати кого-небудь (про багатьох); пригнати багатьох. || Доставити багато чого-небудь по воді. II -яю, -яєш, док., перех. Пригнати, припасувати багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поприганяти — ПОПРИГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПОПРИГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Пригнати кого-небудь (про багатьох); пригнати багатьох. Радюк виїхав з Журбанів в дорогу на батьківських конях, заїхав до Масюків, перебув день... Словник української мови у 20 томах
  4. поприганяти — Поприганяти, -ня́ю, -єш гл. Пригнать (многихъ). Ми поприганяємо (байволів). Драг. 323. Словник української мови Грінченка