попропадати

ПОПРОПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Невідомо де подітися, зникнути, пропасти (про всіх або багатьох), десь загубитися, запропаститися (про все або багато чого-небудь).

Стара зміїха як почула, що вже дочки попропадали, та у погоню за ними (Ів., Укр.. казки, 1950, 142);

// Бути втраченим безповоротно для кого-небудь (про все або багато чогось).

— А в мене які були гроші, рублів там з п’ятдесят, та й ті попропадали на людях (Кв.-Осн., II, 1956, 294);

[Палажка:] Мало твоїх грошей попропадало на людях? (Кроп., II, 1958, 164).

2. Перестати жити, існувати; загинути (про всіх або багатьох).

Коли б ще козаки з голоду не попропадали (Сл. Гр.);

Колись і між людьми чимало Таких ягнят попропадало (Гл., Вибр., 1957, 100);

— Якщо ми всі візьмемо по дві-три пригорщі гороху,.. комора спорожніє, а свині попропадають… (Рудь, Гомін.., 1959, 45);

// Зазнати знищення, руйнування, занепаду (про все або багато чого-небудь).

Недовго ж нагосподарював [Нечипір].. Що була скотинка, позбував, а грошики попропивав; земельку позакладував, а грошики попропивав; а що було опріч того, то від недогляду попропадало само (Kв.-Осн., II, 1956, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

попропадати

Значення в інших словниках