1. Словник української мови в 11 томах

попідпираний

ПОПІДПИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попідпира́ти.

30 літ прожив [о. Нестор] у старій плебанії, критій соломою та попідпираній з усіх боків (Фр., VII, 1951, 46);

Яблуні в саду. Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами (Головко, І, 1957, 442).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попідпираний — попідпи́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. попідпираний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попідпирати. || попідпирано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попідпираний — ПОПІДПИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до попідпира́ти. 30 літ прожив [о. Нестор] у старій плебанії, критій соломою та попідпираній з усіх боків (І. Франко); Яблуні в саду. Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами (А. Головко). Словник української мови у 20 томах