поранений
ПОРА́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пора́нити.
Війна закінчилась. Василь лишився живий.. За війну він був чотири рази поранений (Вол., Сади.., 1950, 76);
Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (Довж., І, 1958, 122);
Не знав того Михайло, що в цей час, прихилившись до чийогось тину, проливала гіркі сльози Настуня, важко поранена у саме серце його необережним жартом (Збан., Сеспель, 1961, 411);
*Образно. На доброму шматкові виноградника, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні, порубані та поранені немилосердною сокирою (Коцюб., І, 1955, 216);
// пора́нено, безос. присудк. сл.
Соломії ставало моторошно: «брешеш, брешеш, брешеш, — хотіла вона кинути в лице злому морокові, — він мій… він [Остап] буде жити… його не дуже поранено… адже він скільки пробіг…» (Коцюб., І, 1955, 358);
— Ого, та вас поранено, товаришу лейтенанте! — стривожився Гнатюк, помітивши, що крізь одяг Федоренка проступає кров (Кач., Вибр., 1953, 391);
Килигея в одному з останніх боїв було поранено — кулею в груди навиліт — і ніхто ще не знав, виживе він чи ні (Гончар, II, 1959, 85).
2. у знач. прикм. Який дістав поранення, має рану (рани).
Зося лютувала в хаті, як поранена тигриця, аж голос її лящав на всю оселю (Н.-Лев., І, 1956, 327);
Ясногорська, повзаючи в прибережних росяних шелюгах, перев’язує поранених піхотинців (Гончар, III, 1959, 408);
*Образно. Стогнала снігова Росія І Україна степова, — Але поранена надія Горіла у серцях, жива (Рильський, II, 1946, 55);
// Ушкоджений, вражений внаслідок поранення (про частини тіла).
Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку, ніби гукаючи своїм болем на поміч, а це він тамував кров з пораненої руки (Ю. Янов., II, 1958, 172);
// у знач. ім. пора́нений, ного, ч.; пора́нена, ної, ж.; пора́нені, них, мн. Людина, що дістала поранення, має рану (рани).
Поранений глухо стогнав (Сміл., Сашко, 1957, 109);
Він несподівано наткнувся на двох бійців з носилками в руках. Вони несли поранену (Ткач, Крута хвиля, 1956, 66);
Санітари та фельдшери вже метушилися в темряві, підбираючи поранених (Гончар, III, 1959, 353).
3. у знач. прикм., перен. Який зазнав страждання, образи (про серце, душу).
З глибини пораненої душі ще дужчий вирвався переможний сміх (Ле, Міжгір’я, 1953, 55).
Значення в інших словниках
- поранений — пора́нений 1 дієприкметник від: пора́нити пора́нений 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- поранений — [поранеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- поранений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поранити. || поранено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який дістав поранення, має рану (рани). || Ушкоджений, вражений внаслідок поранення (про частини тіла). || у знач. ім. поранений, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
- поранений — ПОРА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пора́нити. Війна закінчилась. Василь лишився живий .. За війну він був чотири рази поранений (І. Волошин); Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (О. Довженко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- поранений — ПОРА́НЕНИЙ прикм. та ім., РА́НЕНИЙ розм.; ПІДРА́НЕНИЙ (легко поранений). Пораненого чорноморця німці в полон взяли, По димній іще Одесі на площу його повезли (М. Нагнибіда); Не було краю лісові, і кволо стогнали поранені, просили не мучити й добити (Ю. Словник синонімів української мови