поранок
ПОРА́НОК, нку, ч., діал. Ранок.
Другої днини.. я покидав руснацьке село, розбуджене до праці чудовим літнім поранком (Коцюб., І, 1955, 261);
До поранку йшли розмови… Скільки віри та надій! (Граб., І, 1959, 397).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поранок — пора́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- поранок — див. ранок Словник синонімів Вусика
- поранок — -нку, ч., діал. Ранок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поранок — ПОРА́НОК, нку, ч., розм., діал. Ранок. Другої днини .. я покидав руснацьке село, розбуджене до праці чудовим літнім поранком (М. Коцюбинський); До поранку йшли розмови... Скільки віри та надій! (П. Грабовський); Шумуйте весни – дні, ярійте, вечори, поранки, шліть нам усмішки лукаві! (В. Стус). Словник української мови у 20 томах
- поранок — РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця). Словник синонімів української мови