1. Словник української мови в 11 томах

порижілий

ПОРИЖІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до порижі́ти.

Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Ле, Наливайко, 1957, 130).

2. у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку.

Порижіла шапка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порижілий — порижі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. порижілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до порижіти. 2》 у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку. Порижіла шапка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порижілий — ПОРИЖІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до порижі́ти. Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку. Порижіла шапка. Словник української мови у 20 томах