1. Словник української мови в 11 томах

порипувати

ПОРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь риплячі звуки.

В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 279);

Порипували ярма, повільно котились вози (Гончар, Таврія, 1952, 26);

Зал притих, насторожився. Стало чути, як голосно і важко дихають перші ряди, порипують лави під стіною (Кучер, Трудна любов, 1960, 462);

Маруся брала життя таким, яким воно їй давалося. Любо їй було чути себе загальною пестійкою, любо збігати сніжною стежкою, порипуючи черевичками (Хотк., II, 1966, 17);

*Образно. Десь за виступом кручі порипувала гармонія (Добр., Ол. солдатики, 1961, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порипувати — пори́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порипувати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  3. порипувати — -ую, -уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь риплячі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порипувати — ПОРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь рипливі звуки. В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля (Н. Рибак); Порипували ярма, повільно котились вози (О. Словник української мови у 20 томах
  5. порипувати — СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). Словник синонімів української мови