породження
ПОРО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. породи́ти 2 і породи́тися 2.
Воно [гороутворення] супроводжувалося породженням великих мас розплавлених гірських порід (Наука.., 5, 1958, 33).
2. чиє, кого, уроч., рідко. Дитина.
— Вставай, породження богині! Ти спиш, але не сплять боги: Твій у́діл — донести святині На інші славні береги (Зеров, Вибр., 1966, 424).
3. чого, перен. Те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь; плід, результат.
Індивідуальний терор, це породження інтелігентської слабості, відходить у минуле (Ленін, 11, 1970, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- породження — поро́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- породження — -я, с. 1》 тільки одн. Дія за знач. породити 2) і породитися 2). 2》 чиє, кого, уроч., рідко. Дитина. 3》 чого, перен. Те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь; плід, результат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- породження — ПОРО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. породи́ти 2 і породи́тися 2. Воно [гороутворення] супроводжувалося породженням великих мас розплавлених гірських порід (з наук.-попул. літ.). 2. чиє, кого, уроч., рідко. Дитина. – Вставай, породження богині!... Словник української мови у 20 томах
- породження — ДИТИ́НА (щодо батьків — син або дочка), ДИТЯ́ пестл., КРОВИ́НКА пестл., ЧА́ДО уроч., жарт., ПЛОТЬ І КРОВ (ПЛОТЬ ВІД ПЛО́ТІ) уроч., ПОРО́ДЖЕННЯ уроч.; ВИ́ШКРЕБОК зневажл. (про останню дитину в сім'ї). — Дитино моя дорога, кровинко моя виплакана (М. Словник синонімів української мови