1. Словник української мови в 11 томах

пороздавати

ПОРОЗДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., перех.

1. Роздати все або багато чого-небудь.

Прийшла влада робітників — Панів розігнала! Землю людям найбіднішим Всю пороздавала (Укр.. думи.., 1955, 459);

Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася удовою, та й пороздавала усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки (Кв.-Осн., II, 1956, 422).

2. Віддати на виховання, у найми і т. ін. (дітей).

Жінка втекла від чоловіка на службу, дітей забрала і між людей пороздавала (Фр., II, 1950, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пороздавати — пороздава́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пороздавати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Роздати все чи багато чого-небудь. Пороздавати кошенят. 2》 Віддати на виховання, у найми і т. ін. (дітей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пороздавати — ПОРОЗДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., кого, що. 1. Роздати все або багато чого-небудь. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася удовою, та й пороздавала усе: землю – на скіпщину, вітряк – з мірки (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  4. пороздавати — Пороздавати, -даю́, -єш гл. Раздать (во множествѣ). Як померли сини, так вони всю одежу їхню пороздавали за царство душі. Харьк. у. Словник української мови Грінченка