1. Словник української мови в 11 томах

порозпирати

ПОРОЗПИРА́ТИ, а́є, док., перех., розм.

1. Розперти, розсунути в сторони все або багато чого-небудь.

2. безос. Розпухнути, збільшитися в об’ємі (про частини тіла).

Усеньке тіло взялося сверблячо-болючими струпами, а пальці на руках аж порозпирало (Минко, Моя Минківка, 1962, 69);

Животи порозпирало.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порозпирати — порозпира́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. порозпирати — -ає, док., перех., розм. 1》 Розперти, розсунути в різні боки все чи багато чого-небудь. 2》 безос. Розпухнути, збільшитися в об'ємі (про частини тіла). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порозпирати — ПОРОЗПИРА́ТИ, а́є, док., кого, що, розм. 1. Розперти, розсунути в сторони все або багато чого-небудь. 2. безос. Розпухнути, збільшитися в об'ємі (про частини тіла). Усеньке тіло взялося сверблячо-болючими струпами, а пальці на руках аж порозпирало (В. Минко); Животи порозпирало. Словник української мови у 20 томах
  4. порозпирати — Порозпира́ти, -пира́ю, -пира́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)