1. Словник української мови в 11 томах

порохниння

ПОРОХНИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що порохня́ 1.

Остяк [остов] заскрипів й увесь похитнувся. — Скрипиш?.. Скрипи!..На людську ласку не покладайся: попотішаться ще твоїм стогоном, поки прирозуміють, яким побитом з твого порохниння найбільше користі потягти (Л. Янов., І, 1959, 317).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порохниння — порохни́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. порохниння — -я, с., розм. Те саме, що порохня 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порохниння — ПОРОХНИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що порохня́ 1. Остяк [остов] заскрипів й увесь похитнувся. – Скрипиш?.. Скрипи! .. На людську ласку не покладайся: попотішаться ще твоїм стогоном, поки прирозуміють, яким побитом з твого порохниння найбільше користі потягти (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
  4. порохниння — ПОРОХНЯ́ (середина трухлявого або гнилого дерева; сипка маса решток чогось зотлілого, подрібненого тощо), ПОРОХНО́, ПОРОХНИ́ННЯ, ПОРОХНЯ́ВА, ТРУХА́ розм. Великий дуб, та порохнею напханий!... Словник синонімів української мови