посвітліти
ПОСВІТЛІ́ТИ, і́є, док.
1. Док. до світлі́ти.
Синє небо посвітліло — скрикнув півень (Рудь, Дон. зорі, 1958, 108);
Як випав перший сніг, — простори, села й міста наче трохи повеселіли, посвітліли од ясної, як сонце, білості (Хор., Незакінч. політ, 1960, 66);
// безос.
З корівника висипали дівчата у білих халатах, аж посвітліло на скотному дворі (Вол., Місячне срібло, 1961, 247).
2. тільки безос. Почати розвиднятися, світати.
3. перен. Набрати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі); стати радісним, привітним.
Коли Скиба забачив у вікно Кулика, він аж затрусився від радості. Розчулений і схвильований, він тиснув обома руками Куликову широку, тверду долоню і вперше за весь цей час його обличчя посвітліло (Жур., Дорога.., 1948, 67).
Значення в інших словниках
- посвітліти — посвітлі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвітліти — [посв'іт'л’ітие] -л'ійу, -л'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- посвітліти — -іє, док. 1》 Док. до світліти. || безос. 2》 тільки безос. Почати розвиднятися, світати. 3》 перен. Прибрати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі); стати радісним, привітним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвітліти — ПОСВІТЛІ́ТИ, і́є, док. 1. Док. до світлі́ти. Синє небо посвітліло – скрикнув півень (М. Рудь); Як випав перший сніг, – простори, села й міста наче трохи повеселіли, посвітліли од ясної, як сонце, білості (А. Хорунжий); // безос. Словник української мови у 20 томах
- посвітліти — ВИЯ́СНЮВАТИСЯ (про небо, обрій — ставати ясним, безхмарним або малохмарним; про сонце, місяць, зорі — виходити з-за хмар, туману тощо або ставати яснішим, світлішим), ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ... Словник синонімів української мови