1. Словник української мови в 11 томах

посвічувати

ПОСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Неяскраво світити або світитися.

*Образно. Її голубі очі були сповнені радістю, і в той же час щось тривожне посвічувало в них (Кочура, Родина.., 1962, 125);

// чим. Виблискувати час від часу.

Куди Яр-Тур не поскаче, Золотим шоломом посвічуючи, — Купою на купі Поганськії трупи (Мирний, V, 1955, 266);

// чим, рідко. Те саме, що присві́чувати.

Він же виходить у одні двері, а Кирило Тур входить у другі. Увійшов і зараз запер двері. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем, аж у кутку сидить на голому ослоні Сомко (П. Куліш, Вибр., 1969, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвічувати — посві́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посвічувати — -ую, -уєш, недок., розм. Неяскраво світити або світитися. || чим. Виблискувати час від часу. || чим, рідко. Те саме, що присвічувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвічувати — ПОСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Неяскраво світити або світитися. * Образно. Її голубі очі були сповнені радістю, і в той же час щось тривожне посвічувало в них (П. Кочура); // чим. Виблискувати час від часу. Словник української мови у 20 томах