посилкуватися
ПОСИЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Зробити зусилля, напружити сили; напружитися, натужитися.
Посилкувались та й зробили (Сл. Гр.);
Посилкувалась, щоб устати, не змогла, тут на дорозі і припала, стогнучи й плачучи (Кв.-Осн., II, 1956, 459);
// Докласти багато зусиль, праці, щоб здійснити що-небудь; постаратися.
— Я вже приобіцяв нашому обозному: повішу ребром за гак, коли не посилкується, щоб у городі всього було задосить (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 251);
// на що, також з інфін. Зібравшись на силі, спромогтися зробити, сказати що-небудь.
Після сього бояри й понесли з хати труну, а Наум таки ще услід, хоч гірко плаче, а ще таки посилкувався сказати: — Прощай, Марусю, з мого дому! (Кв.-Осн., II, 1956, 96);
Посилкувавшись на галантний тон, відповів [Забейко] роблено веселим голосом (Вільде, Винен.., 1959, 62).
Значення в інших словниках
- посилкуватися — посилкува́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- посилкуватися — -уюся, -уєшся, док., розм. Зробити зусилля, напружити сили; напружитися, натужитися. || Докласти багато зусиль, праці, щоб здійснити що-небудь; постаратися. || на що, також з інфін. Зібравшись на силі, спромогтися зробити, сказати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посилкуватися — ПОСИЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Зробити зусилля, напружити сили; напружитися, натужитися. Посилкувались та й зробили (Сл. Б. Грінченка); Посилкувалась, щоб устати, не змогла, тут на дорозі і припала, стогнучи й плачучи (Г. Словник української мови у 20 томах
- посилкуватися — Посилкуватися, -куюся, -єшся гл. Употребить усиліе. Посилкувались та й зробили. Черк. у. Не посилкується ні мало, щоб так палати перестало і щоб оцей пожар погас. Котл. Ен. II. 32. Словник української мови Грінченка