1. Словник української мови в 11 томах

посихати

ПОСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що висиха́ти 1, 2; засихати, сохнути.

Палить сонце, як у пеклі, Пісок розпікає, Подекуди росте травка, І та посихає (Рудан., Тв., 1956, 84);

Яблуні й черешні росли й посилали, пускали молодняки, як хотіли, між густими бур’янами (Н.-Лев., І, 1956, 410);

А жайвір щебече, а сивий будяк посихає, А жито, як рута, не смута, зеленим вуском колихає (Мал., Запов. джерело, 1959, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посихати — посиха́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. посихати — -аю, -аєш, недок., рідко. Те саме, що висихати 1), 2); засихати, сохнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посихати — ПОСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що висиха́ти 1, 2; засихати, сохнути. Палить сонце, як у пеклі, Пісок розпікає, Подекуди росте травка, І та посихає (С. Словник української мови у 20 томах
  4. посихати — СО́ХНУТИ (СХНУ́ТИ рідше) (про рослини — ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ (ВСИХА́ТИ), ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини — гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим)... Словник синонімів української мови
  5. посихати — Посиха́ти, -ха́ю, -єш гл. Высыхать, засыхать. Грин. III. 297. Ой у степу на долині трава посихає. Чуб. V. 220. Словник української мови Грінченка