поскочуватися
ПОСКО́ЧУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док.
1. Скотитися звідкись (про все або багато чогось, усіх або багатьох).
Позіхнула [сестра Меланія] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Вовчок, І, 1955, 255);
Виходив [професор] з дому й узбережжям, безлюдним і голим, понад урвищами й ярками, обминаючи гранітні брили, що поскочувались сюди з якогось ніби узгір’я, простував униз за течією [Дніпра] (Коцюба, Нові береги, 1959, 13);
Пізнавши майора, розвідники поскочувалися згори, як груші (Гончар, III, 1959, 210).
2. перен., розм. Відмовляючись від чого-небудь передового, прогресивного, набути реакційних поглядів, скотитися до ганебних вчинків і т. ін.
І скільки було й є в Європі, в Америці не позбавлених літературного дару людей, що поскочувались до продажності (Рильський, III, 1956, 374).
Значення в інших словниках
- поскочуватися — поско́чуватися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поскочуватися — -уємося, -уєтеся, док. 1》 Скотитися звідкись (про все чи багато чогось, усіх чи багатьох). 2》 перен., розм. Скотитися до ганебних вчинків і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поскочуватися — ПОСКО́ЧУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док. 1. Скотитися звідкись (про все або багато чогось, усіх або багатьох). Позіхнула [сестра Меланія] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах