1. Словник української мови в 11 томах

посланниця

ПОСЛА́ННИЦЯ, і, ж.

1. розм. Дружина посланника (у 1 знач.).

2. книжн., заст. Жін. до посла́нник 2.

Як бог послав по неї смерть з косою, Вона [вдова], з-за столу вставши, в мить одну Зневажливою відвела рукою І словом проч [геть] посланницю страшну (Рильський, Зим. записи, 1964, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посланниця — посла́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. посланниця — -і, ж. 1》 розм. Дружина посланника (у 1 знач.). 2》 книжн., заст. Жін. до посланник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посланниця — ПОСЛА́ННИЦЯ, і, ж. 1. розм. Дружина посланника (у 1 знач.). 2. книжн., заст. Жін. до посла́нник 2. Як Бог послав по неї смерть з косою, Вона [вдова], з-за столу вставши, в мить одну Зневажливою відвела рукою І словом проч [геть] посланницю страшну (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах