1. Словник української мови в 11 томах

посліпити

ПОСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. послі́плять; док., перех. Осліпити, зробити сліпими (усіх або багатьох);

// На короткий час позбавити здатності бачити що-небудь (про яскраве світло, сяйво, блиск і т. ін.).

Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту (Л. Укр., І, 1951, 392).

[Баньки́] бода́й посліпи́ло кому — уживається як проклін.

Баньки їм бодай посліпило! (Номис, 1864, № 3714);

[Відьма (бере пляшку і чарку):] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (Кроп., IV, 1959, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посліпити — посліпи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посліпити — -сліплю, -сліпиш; мн. посліплять; док., перех. Осліпити, зробити сліпими (усіх чи багатьох). || На короткий час позбавити здатності бачити що-небудь (про яскраве світло, сяйво, блиск і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посліпити — ПОСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. послі́плять; док., кого, що. Осліпити, зробити сліпими (усіх або багатьох). Один хоче по всіх землях Світло засвітити, .. Другий хоче мраком ночі Божий світ окрити, Посліпити людям очі, Душі показити (П. Словник української мови у 20 томах
  4. посліпити — Посліпити, -плю, -пиш гл. Ослѣпить (многихъ). К. МБ. X. 14. Баньки їм бодай посліпило. Ном. № 3714. Словник української мови Грінченка