1. Словник української мови в 11 томах

поспів’я

ПОСПІ́В’Я, я, с., заст., рідко. Спів.

Гучно і зично роздалося серед хати святе поспів’я (Мирний, III, 1954, 84);

Срібні акорди, що з серця знялись, Як я в поспів’я їх втілю?! Райдужні мрії, що з ними злились, Як їх вловити зумію?! (Олесь, Вибр., 1958, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поспів’я — Поспі́в’я, -в’я, -в’ю, -в’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)