постоялець
ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст.
1. Той, хто тимчасово живе в заїзді ( див. заї́зд1 1), на постоялому дворі тощо.
Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Збан., Сеспель, 1961, 364);
// Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант.
— Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (Фр., VII, 1951, 39);
*У порівн. В рідній хаті, а тримався [син], наче не свій, наче постоялець (Гончар, II, 1959, 198).
2. Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось.
[Михайло:] А се що таке, жінко? [Тетяна:] Що таке? Москаль-постоялець (Котл., II, 1953, 56);
Солдат підковзнувся і впав. Петро Скирда, який дивився у вікно, впізнав у ньому денщика свого постояльця (Панч, В дорозі, 1959, 124);
В кожній бо хаті стоять на квартирі солдати і кожний постоялець приносить харчовий пайок із військового складу (Козл., Ю. Крук, 1950, 269).
Значення в інших словниках
- постоялець — постоя́лець іменник чоловічого роду, істота заст. Орфографічний словник української мови
- постоялець — див. житель Словник синонімів Вусика
- постоялець — -льця, ч. 1》 заст. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заїзд I 1)), на постоялому дворі тощо. || Той, хто живе на квартирі в кого-небудь; квартирант. 2》 Солдат або офіцер, що стоїть постоєм де-небудь, у когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постоялець — див. квартирант, жилець, рентівник Словник чужослів Павло Штепа
- постоялець — ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. 1. Той, хто тимчасово живе в заїзді (див. заї́зд¹ 1), на постоялому дворі тощо. Власник заїзду подав Михайлові зачитану вже, мабуть, не одним постояльцем газету (Ю. Словник української мови у 20 томах
- постоялець — КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро. Словник синонімів української мови