пострах
ПО́СТРАХ, у, ч., розм.
1. Те саме, що страх.
Відси дикі звірі розносили пострах на цілу околицю і на всі полонини (Фр., VI, 1951, 10);
Пострах ударив йому в око чорною блискавкою, пронизав усе тіло, обезвладнив на коротку мить ту руку, що тримала в кишені автоматичного пістолета (Загреб., Шепіт, 1966, 375).
На по́страх кому і без додатка — щоб налякати когось; для настрашки.
— Ти гадаєш, що я цівку тілько на пострах ношу? Го-го! (Фр., IV, 1950, 26);
На пострах іншим судді скарали на горло чотирьох, що приховали гречку та бодню меду (Ле, Наливайко, 1957, 411);
Сі́яти по́страх серед кого — викликати страх у кого-небудь, лякати когось.
Після розгрому двора Пйотровського і кривавої помсти за дружину та знедолених земляків Лесько ще два роки сіяв пострах серед панів і орендарів (Гжицький, Опришки, 1962, 121).
2. кого, для кого. Про людину або предмет, що викликає страх у кого-небудь.
За правду, за волю ми станемо враз, Ланці, ні багнети не пострах для нас! (Пісні та романси.., II, 1956, 214);
Став [Довбуш] улюбленцем бідних і пострахом панів, підпанків і їхніх посіпак (Гжицький, Опришки, 1962, 10).
Значення в інших словниках
- пострах — по́страх іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- пострах — -у, ч., розм. 1》 Те саме, що страх. Сіяти пострах. 2》 кого, для кого. Про людину або предмет, що викликає страх у кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пострах — ПО́СТРАХ, у, ч., розм. 1. Те саме, що страх¹. Відси дикі звірі розносили пострах на цілу околицю і на всі полонини (І. Франко); Пострах ударив йому в око чорною блискавкою, пронизав усе тіло, обезвладнив на коротку мить ту руку... Словник української мови у 20 томах
- пострах — Страх Словник застарілих та маловживаних слів
- пострах — ОПУ́ДАЛО (подоба людської постаті з накинутого на хрестовину старого одягу, яку ставлять на городах для відстрашування птахів), СТРАХОПУ́Д розм., ПО́СТРАХ розм., ДІД розм., ЧУПЕРА́ДЛО розм., ХИМЕ́РА заст., ОПУ́Д діал., ОПУ́ДА діал. Словник синонімів української мови
- пострах — По́страх, -ху м. Страхъ, ужасъ; устрашеніе. Сотворив потужну силу ворогам твоїм на пострах 2. К. Псал. 14. І тичка в мене в руках, щоб ніхто не підійшов. Не ходи! держу на пострасі. Г. Барв. 314. Словник української мови Грінченка