1. Словник української мови в 11 томах

построїти

ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати.

От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Мирний, II, 1954, 116);

— Мене звуть Олена Пилипівна, — сказала вчителька. — Я вас зараз построю, ми послухаємо, що скаже директор, і підемо у свій клас (Ів., Таємниця, 1959, 10);

Заїхали [трактористи] на колгоспне подвір’я. Співак перший сплигнув на землю, построїв трактори в ряд і махнув рукою — глушити мотори (Головко, І, 1957, 406).

2. розм., рідко. Те саме, що побудува́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. построїти — постро́їти дієслово доконаного виду вишикувати; побудувати розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. построїти — ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що. 1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Панас Мирний); – Мене звуть Олена Пилипівна, – сказала вчителька. Словник української мови у 20 томах
  3. построїти — Ою, -оїш, док. Поставити на місце, розібратися з кимось. Він толерує людину «приватну» — стареньку, що торгує цигарками, або ж іронічного дідугана, що вміє «построїти» і «блатних, і приблатньонних, і нових руських, і демократів», /... того ж таки Оскара (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  4. построїти — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  5. построїти — Постро́їти, -ро́ю, -ро́їш = збудува́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. построїти — Постро́їти, -ро́ю, -їш гл. Построить. Вирубайте й мені яворець, я й собі построю дворець. Рудч. Ск. І. 14. Словник української мови Грінченка