посукати
ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док,, перех.
1. Звити, скрутити, сплести разом;
// Зсукати все або багато чого-небудь.
2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.).
— Чом ти, козаче, поводів не маєш..? Ой як не маєш, а я ж би ті [тобі] посукала (Чуб., V, 1872, 391);
// Зробити, виготовити (свічки).
Із його сала свічі посукала [пані] (Чуб., V, 1872, 1072).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посукати — посука́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посукати — посукаю, посукаєш і посучу, посучиш, док., перех. 1》 Звити, скрутити, сплести разом. || Зсукати все чи багато чого-небудь. 2》 Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). || Зробити, виготовити (свічки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посукати — ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док., що. 1. Звити, скрутити, сплести разом; // Зсукати все або багато чого-небудь. 2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). – Чом ти, козаче, поводів не маєш..?... Словник української мови у 20 томах
- посукати — Посукати, -ка́ю, -єш, и -сучу, -чиш гл. 1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Чуб. V. 391. Із його сала свічі посукала. Чуб. V. 1072. Словник української мови Грінченка