1. Словник української мови в 11 томах

посілля

ПОСІ́ЛЛЯ, я, с., заст., рідко. Маєток, садиба.

Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось (Сл. Гр.);

— Це посілля шляхтича, — пояснив фурман (Досв., Вибр., 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посілля — посі́лля іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. посілля — -я, с., заст., рідко. Маєток, садиба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посілля — ПОСІ́ЛЛЯ, я, с., заст., рідко. Маєток, садиба. Старе посілля, де жив батько, меншому братові досталось (Сл. Б. Грінченка); – Це посілля шляхтича, – пояснив фурман (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  4. посілля — Посі́лля, -лля, -ллю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. посілля — Посілля, -ля с. Усадьба. Старе посілая, де жив батько, меншому братові досталось. Борз. у. Словник української мови Грінченка