1. Словник української мови в 11 томах

потліти

ПОТЛІ́ТИ, і́є, док. Зазнати дії тління, зотліти (у 1 знач.) повністю або в багатьох місцях.

Ані роду, ні родини, Ні дворища, ні хатини; Те в землі давно потліло, Те з пожежею злетіло… (Щог., Поезії, 1958, 270);

— Я ще не помру, — обізвалася через силу Тетяна. — Е, куди тобі вже, сестрице, жити, коли печінки чисто потліли! — зітхнула Горпина (Л. Янов., І, 1959, 58);

[Оленчук:] Ми темні, ми грубі, одіж на нас потліла,.. проте ми… теж люди… (Гончар, II, 1959, 356);

*Образно. Маренням стались химерним, Попелом встигли потліти Думи мої (Граб., I. 1959, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потліти — потлі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потліти — -іє, док. Зазнати дії тління, зотліти (у 1 знач.) повністю або в багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потліти — ПОТЛІ́ТИ, і́є, док. Зазнати дії тління, зотліти (у 1 знач.) повністю або в багатьох місцях. Ані роду, ні родини, Ні дворища, ні хатини; Те в землі давно потліло, Те з пожежею злетіло... (Я. Щоголів); – Я ще не помру, – обізвалася через силу Тетяна. Словник української мови у 20 томах
  4. потліти — Потліти, -тлію, -єш гл. Истлѣть. Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло. Грин. III. 593. Так би й потліли живцем в нечистоті. Левиц. І. 91. Словник української мови Грінченка