1. Словник української мови в 11 томах

потурбуватися

ПОТУРБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Відчути неспокій, хвилювання; занепокоїтися, стривожитися.

Вийшов [Кармель] з хати, каже: «Душно мені щось, піду трохи». Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається (Вовчок, І, 1955, 355).

2. Виявити увагу до чиїх-небудь потреб, піклування про когось, щось; постаратися зробити послугу комусь.

— Коли б земля розступилася — так би крізь землю й пішла. — Бог з вами, тітко! — умовляє Одарка. — У вас он дочка.. Хто об їй потурбується без вас? (Мирний, III, 1954, 30);

В селі вони [артисти] розійшлися по хатах. Саксаганський перш за все потурбувався, щоб артистки потрапили в можливо кращі умови (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 100);

Після закінчення курсу лікування дільничний лікар потурбувався про транспорт для хворої, щоб відвезти її з Житомира додому (Рад. Укр., 27.VIII 1959, 3);

// перев. з інфін., у формі наказ. сп. Уживається для вираження ввічливого прохання, спонукання зробити що-небудь.

[Чергова готелю:] Громадянине, ця кімната зайнята. Потурбуйтесь звільнити приміщення (Коч., II, 1956, 255);

— Зараз, Орисенько, дівчатка тебе помиють, переодягнуть, і тоді ведіть її пообідати.. Галя і Надя, — звернулась вона до дівчаток, — просили — так потурбуйтеся! (Ів., Таємниця, 1959, 80).

3. Турбуватися якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потурбуватися — потурбува́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потурбуватися — [потурбуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. потурбуватися — -уюся, -уєшся, док. 1》 Відчути неспокій, хвилювання; занепокоїтися, стривожитися. 2》 Виявити увагу до чиїх-небудь потреб, піклування про когось, щось; постаратися зробити послугу комусь. || перев. з інфін., у формі наказ. сп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потурбуватися — ПОТУРБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. Відчути неспокій, хвилювання; занепокоїтися, стривожитися. Вийшов [Кармель] з хати, каже: “Душно мені щось, піду трохи”. Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. потурбуватися — ПОТУРБУВА́ТИСЯ (виявити увагу до когось, зробити щось для когось — перев. при проханні, спонуканні), ПОТРУДИ́ТИСЯ розм. — Громадянине, ця кімната зайнята. Потурбуйтесь звільнити приміщення (І. Кочерга); — Потрудіться виконувати ваші обов'язки. Словник синонімів української мови
  6. потурбуватися — Потурбуватися, -буюся, -єшся гл. Побезпокоиться. Словник української мови Грінченка