1. Словник української мови в 11 томах

потьмарення

ПОТЬМА́РЕННЯ, я, с. Стан за знач. потьма́ри́тися і потьма́рюватися.

Не вірив [Микола] своєму щастю, крізь потьмарення захвату бачив і відчував її [Галю] коло себе (Загреб., Шепіт, 1966, 48);

Отруєння гексахлораном у людини проявляється головними болями, потьмаренням свідомості, нудотою (Лікар. експертиза.., 1958, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потьмарення — потьма́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. потьмарення — -я, с. Стан за знач. потьмаритися і потьмарюватися. Потьмарення свідомості — розлад відбиття реального світу, явищ, предметів та їхніх зв'язків, незв'язність мислення, часткова або повна амнезія на цей період. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потьмарення — ПОТЬМА́РЕННЯ, я, с. Стан за знач. потьма́ри́тися і потьма́рюватися. Не вірив [Микола] своєму щастю, крізь потьмарення захвату бачив і відчував її [Галю] коло себе (П. Загребельний); Отруєння гексахлораном у людини проявляється головними болями, потьмаренням свідомості, нудотою (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. потьмарення — Потьма́рення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)