1. Словник української мови в 11 томах

похило

ПОХИ́ЛО. Присл. до похи́лий 1-3.

Від корми.. до лінії якірного каната, який натягся і йшов похило під воду — все являло собою прекрасний образ напруженої рівноваги (Ю. Янов., II, 1958, 57);

На північ від північного тропіка і на південь від південного тропіка сонце ніколи не буває в зеніті. Там проміння сонця падає то більш, то менш похило (Фіз. геогр., 5, 1956, 77);

Від’їхавши кілометрів за п’ять від рудника, вони звернули на зелений луг, що похило спадав до річки (Гур., Життя.., 1954, 237);

[Панич:] Химко! Кого се ти накликала сюди? Хто тобі дозволив? [Xимка (похило):] Паниченьку! простіть мене (Мирний, V, 1955, 231);

// у знач. присудк. сл.

Почав [Біда] котитись, притуливши гвинтівку до себе. Коли було похило — скочуватись легше. Коли попадався узвіз — доводилось повзти (Трубл., І, 1955, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похило — похи́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. похило — див. згористо Словник синонімів Вусика
  3. похило — Присл. до похилий 1-3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похило — ПОХИ́ЛО. Присл. до похи́лий 1–3. Від корми .. до лінії якірного каната, який натягся і йшов похило під воду – все являло собою прекрасний образ напруженої рівноваги (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. похило — Похило нар. Наклонно. Словник української мови Грінченка