1. Словник української мови в 11 томах

похитнути

ПОХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Однокр. до похита́ти 1.

Він, як в клітці пташку, Над вікном повісив пляшку, — І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне (Щог., Поезії, 1958, 169);

Ти дорогу перейшла, Повні відра похитнула… (Рильський, II, 1960, 98);

// безос.

«Прощай…» Вагони похитнуло, мов загриміло все кругом… (Сос., II, 1958, 419).

2. перен. Позбавити сили, стійкості, надійності; ослабити.

Зрозуміло, що такий стан речей не міг не похитнути Тиховичевої віри в корисність такої боротьби (Коцюб., І, 1955, 224);

Революція 1905-1907 років похитнула підвалини царського самодержавства (50 р. Вел. Жовтн/ соц. рев., 1967, 6);

Важкі умови заслання не похитнули волі Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 336);

// Ви́кликати в когось сумніви, невпевненість у своїй правоті, правильності своїх дій, поглядів, переконань і т. ін.

Довго боровся Глушак з своїми сумнівами, підозрами.. Навіть сповіщення Ван-Ліна не до кінця похитнуло його (Довж., І, 1958, 123);

Коли, втікаючи од пильної роботи, Сонетні лінії вирізуєш ти потай.., — Нехай тебе тоді ані докір, ні сміх Не похитне в твоїй солодкій рівновазі (Рильський, I, 1960, 253).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похитнути — похитну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. похитнути — Гойднути, хитнути, колиснути, (підвалини) підважити. Словник синонімів Караванського
  3. похитнути — -ну, -неш, док., перех. 1》 Однокр. до похитати 1). || безос. 2》 перен. Позбавити сили, стійкості, надійності; ослабити. || Викликати в когось сумніви, невпевненість у своїй правоті, правильності своїх дій, поглядів, переконань і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похитнути — ПОХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Однокр. до похита́ти 1. Він, як в клітці пташку, Над вікном повісив пляшку, – І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне (Я. Щоголів); Ти дорогу перейшла, Повні відра похитнула... (М. Рильський); // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. похитнути — ОСЛА́БИТИ (зробити слабшим у військовому, політичному, організаційному і т. ін. відношенні), ПОСЛА́БИТИ, ПІДІРВА́ТИ, РОЗХИТА́ТИ, ПОХИТНУ́ТИ, ПІДТОЧИ́ТИ, ЗНЕСИ́ЛИТИ, ПОТРЯСТИ́ підсил., ОБЕЗСИ́ЛИТИ підсил. рідше, РОЗМИ́ТИ рідше. — Недок. Словник синонімів української мови
  6. похитнути — Похитну́ти, -ну́, -не́ш гл. Пошатнуть, покачнуть. Словник української мови Грінченка