похитнутися

ПОХИТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Однокр. до похита́тися.

Та й замовкла русалочка, В Дніпро поринула Мов пліточка. А лозина Тихо похитнулась (Шевч., І, 1963, 359);

[Олеся:] Я похитнулася од страху, заплющила очі і не пам’ятаю вже, що зо мною вчинилося (Кроп., II, 1958, 341);

Піді мною кінь спіткнувся, Похитнувсь хиткий місток (Шер., У день.., 1962, 8);

Вдарив Карпо Василя Кира залізякою по шиї, і не втримався сільський коваль, похитнувся (Тют., Вир, 1964, 370).

2. перен. Втратити силу, стійкість, надійність; ослабнути, погіршитися.

В світі кожна річ, хоч яка б могутня Видавалась нам, похитнутись має; Час іде, а з ним все стає зужите І нетривале (Зеров, Вибр., 1966, 366);

Два вороги мирилися, але й два ножі були готові для удару, коли мир похитнеться (Томч., Жменяки, 1964, 155);

Стрілися [М. К. Заньковецька й П. К. Саксаганський] на Кавказі. Вони обоє постаріли, здоров’я похитнулося, вимагало лікування (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 178);

// Відступити, ослабити опір.

Обороні Будапешта німецьке командування надавало величезного значення.. З падінням цього міста похитнувся б весь південний фланг німецького фронту (Гончар, III, 1959, 235);

Весь Чорноморський флот брав участь у цьому десанті.. І манштейнівці похитнулися під Севастополем (Кучер, Голод, 1961, 141);

// Відчути сумніви, невпевненість у своїй правоті, правильності своїх дій і т. ін.

Петрусь говорив так безжурно, так жартівливо, що батько не міг не похитнутися в своїх підозріннях (Крим., Вибр., 1965, 334);

Тільки той із нас є людина, хто на двох полюсах переконань своїх залізних твердо обома стоїть, не похитнеться (Тич., III, 1957, 58).