1. Словник української мови в 11 томах

похопити

ПОХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. похо́плять; док., перех., діал.

1. Схопити.

Шибонула [дівчинка] в його опукою, хлопець похопив та пустив до неї (Вовчок, І, 1955, 385).

2. Зрозуміти.

Я йому казав, але він не похопив (Сл. Гр.);

// Сприйняти.

Що було до писання — рахункові задачі, німецькі задачі, — те попишемо, а властиво Волинський відпише від мене, а усного не може похопити (Фр., IV, 1950, 227);

// Перейняти.

В тих мандрах батько мій чимало і пісень Усяких похопив… (Рильський, Поеми, 1957, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похопити — похопи́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. похопити — -хоплю, -хопиш; мн. похоплять; док., перех., діал. 1》 Схопити. 2》 Зрозуміти. || Сприйняти. || Перейняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похопити — ПОХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. похо́плять; док., кого, що, діал. 1. Схопити. Шибонула [дівчинка] в його опукою, хлопець похопив та пустив до неї (Марко Вовчок). 2. Зрозуміти. Я йому казав, але він не похопив (Сл. Б. Грінченка); // Сприйняти. Словник української мови у 20 томах
  4. похопити — ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. похопити — Похопити, -плю, -пиш гл. Схватить, перенять, воспринять, понять. Він гарного не похопить, а погане зараз. Н. Вол. у. Я йому казав, але він не похопив, та через те й склалось отаке. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка